Мокрі мушки і німфи

Мокра мушка, це мушка, призначена для лову риби в товщі води. Складно сказати, яку комаху конкретно імітує та, чи інша мокра мушка. Здебільшого мокрі мушки мають збірний образ. Цими комахами можуть бути затонулі дорослі комахи, самки цих комах відкладають яйця під водою, процес перетворення  яких зі стадії німфи в дорослу форму відбувається під водою (лялечки ручейників піднімаються до поверхні води) і т.д...

Мокрі мушки в'яжуться на гачках з товстого дроту, так як метал при їх виготовленні практично не застосовується і вага гачка грає важливу роль для того, що б мушка досягла потрібної глибини. Тіла у мокрих мушок досить тонкі і виготовлені з матеріалів, які добре всмоктують воду. Мокрі мушки обов'язково містять один або кілька наступних елементів: крильця з нахилом до загину гачка, хвостик і ніжки з борідок м'якого пір'я. Окремою групою стоять мушки серії з назвою «Soft Haсkles». Особливістю мокрої мушки - є відсутність крил і наявність ніжок з м'якого пір'я куріпки, селезня, курки намотаних по типу «комір», що власне і дало назву цьому типу мушок, в перекладі з англійської Soft Haсkles - м'які борідки. При проводці борідки з м'якого пір'я створюють ілюзію руху живої комахи.

При ловлі на мокру мушку в основному використовуються вудилища від 3 до 5 класу, стандартні шнури з конфігурації голови WF відповідного вудилища класу, підліски з конусностью 3Х - 4Х (в залежності від рибальської ситуації застосовуються підліски різного ступеня плавучості), поводок з монофільної волосіні, або флюрокарбона . Іноді, для того, що б мокра мушка могла досягти необхідної глибини, наприклад при лові на річці з дуже сильною течією, застосовуються тонучі шнури.

Мушки, що імітують комах в підводному стадії розвитку (личинка, лялечка) називаються німфами. Більшість риб харчується виключно підводними мешканцями і водними формами комах. Цей факт робить німф дуже важливими в нахлисті. Спосіб лову на німфу відносно молодий, він почав розвиватися в першій половині 20 століття. Основоположником даного способу лову прийнято вважати англійця Джорджа Скюза. Першим практичним посібником з ловлі на німфу була його книгу «Ловля на німфи форелі в річках, що протікають по "крейдових відкладеннях" вийшла в Англії в 1939 р.

В даний час спосіб лову на німфу отримав величезне поширення як серед нахлистовиків, так і серед любителів підлідного лову. Важливу роль в цьому зіграли міжнародні змагання з нахлистової ловлі, в яких вже давно перемагають рибалки, які обрали в якості приманки саме німфу. З'явився не один різновид техніки лову на німфу, і щороку ці техніки удосконалюються. Мабуть, не один стиль виготовлення мушок не може похвалитися такою різноманітністю технік і прийомів виготовлення мушок, що з'явилися останнім часом.

Поряд з універсальними вудлищами для лову 3-5 класів, застосовуються і спеціалізовані вудилища для лову на німфу. Такі вудилища виготовляються в основному в 2-4 класах, мають велику довжину (10-11 футів), полегшену рукоятку і катушкотримач. Це продиктовано тим, що найбільш популярною технікою лову на німфу останнім часом стала техніка короткої німфи, де довжина та легкість вудилища має величезне значення. Шнури використовуються стандартні з конфігурацією голови WF, або спеціалізовані, мають більш коротку голову шнура. Поряд зі стандартними підлісками використовуються так звані французькі підліски, які в довжину можуть досягати 9м. Це також обумовлено розвитком технік лову на німфу. Повідці з монофильної волосіні, або флюрокарбона. Для більш успішного лову застосовуються різні індикатори клювання.

Чеські німфи. Особливу увагу нахлистовиків ця мушка привернула до себе після чемпіонату світу з нахлисту 1996 р. що проходив в Чеській Республіці. Чехи посіли на ньому перше місце, і, на думку багатьох учасників, не тільки через те, що ловили на «своїх» річках і застосовували перевірену тактику. Практично всі учасники чеської збірної використовували при лові мушку Czech Nymph, що і стало одним з складових успіху. Мушка імітує личинку ручейника сімейства Hydropsyche, що є бажаним трофеєм для більшості риб. Живуть ці комахи в річках і струмках з сильною течією в насиченій киснем воді. Застосовується ця німфа в основному на мілководних ділянках. Ловля відбувається коротким шнуром. Закидується вгору за течією. Мушка повинна максимально реалістично йти до дна, але в той же час за мушкою повинен бути постійний контроль, щоб вчасно відчути кльов. Для лову цим способом найкраще підійдуть довгі, 10-11 футові вудилища 3-4 класу. Шнури використовуються стандартні з конфігурацією голови WF, або спеціалізовані, що мають більш коротку голову шнура. Поряд зі стандартними підлісками використовуються так звані французькі підліски, які в довжину можуть досягати 9м. Це також обумовлено розвитком технік лову на німфу. Повідці з монофильної волосіні, або флюрокарбона. Для більш успішного лову застосовуються різні індикатори клювання.

З розвитком способів лову на німфу, з'явилася необхідність в маленьких, але дуже важких мушок, здатних швидко досягти дна навіть на річках з сильною течією. З цією метою в виготовленні мушок використовується вольфрам, який має більшу вагу, ніж свинець, або латунь. Досить на звичайну мушку додати вольфрамову головку і це вже буде прекрасна німфа. Але є і деякі особливості німф з вольфрамовою головкою. Тіла мушок, для зменшення опору в воді, роблять більш мізерними.